Якби Леся Українка хворіла зараз

Якби Леся Українка народилась в наш час, то вона б:

1. могла взагалі не захворіти, оскільки б отримала вакцину БЦЖ на третю добу в пологовому. А якраз БЦЖ і захищає від позалегеневих форм туберкульозу;

2. якби не була вакцинована, то швидше була б діагностована і за протоколом отримала курс комбінованої антибамікоктеріальної терапії і одужала б.

Першу вакцину БЦЖ (BCG-1) було ввезено в Україну лікарем Л.А. Тарасевичем в 1925 році, а національну імунізацію на теренах СРСР розпочато в 1962 році після відповідної ухвали уряду.

І хоч саму мікобактерію відкрив Роберт Кох ще в 1882 році, за що потім в 1904 році отримав Нобелівську премію, лікувати по суті туберкульоз не було чим. Лиш в 1946 році вихідцем з України Зелманом Ваксманом, було відкрито стрептоміцин, який тривалий час був єдиним протитуберкульозним засобом.

Зі школи ми всі знаємо, що Леся перемерзла в ноги взимку на річці й через це захворіла. Але є «АЛЕ»…

Є документи, де пише, що в ранньому дитинстві Леся була не на ГВ, а отримувала молоко від корови, розведене водою. Корова та була хвора на туберкульоз. Саме так й відбулось перше інфікування малесенької Лариси. Близько 1/3 населення світу інфіковано мікобактерією без клінічних проявів. І лиш у 5-10% протягом життя розвинуться симптоми. До 9 років імунітет Лесі справлявся зі збудником. І якраз пусковим фактором розвитку активної фази стало переохолодження 18.01.1881 році. На річці Стир Леся намочила валянки і дуже промерзла. Почала боліти нога. Діагноз: Костоїд. Лікування: соляні ванночки і змащування йодом.

Через рік з‘явилась припухлість на лівій руці. Лікували мазевими компресами та поїздкою на море. Діагноз: ревматизм. Того ж року вперше запідозрили «золотуху» (туберкульозні вузлики). Через рік болить і рука, і нога: сольові ванни, ліки проти недокрів‘я (навряд тоді анемію лікували залізом).

В 1883 році вперше встановлено діагноз «Туберкульоз кісток». Того ж року професор Рінек прооперував ліву руку і видалив уражені кістки. На фортепіано Леся грати не могла… На лівій руці Лариса носила рукавичку.

1884 рік – після ремісії починає боліти права нога.

1886 рік (Лесі 16) : коксит. Ураження з колінного суглоба перейшло на кульшовий. Рінек відмовився оперувати…

За порадою професора Рінека було проведено лікування –«повільне розтягнення хворого суглоба» за допомогою спеціального приладу. Леся проходила лікування в університетській клініці. Через місяць процедуру припинили і наклали гіпс на кінцівку на цілих 2 місяці. Після зняття гіпсу було заборонено ходити ще 2 місяці. І лиш восени Леся знову стає на ноги на милицях.

1887 рік – Лариса ходить на милицях, переходить на паличку.

1888 рік – в Одесі Леся лікується грязьовими ваннами та купанням в лимані. Відмічає покращення.

1889 рік – Олена Пчілка повезла Ларису до «народної» лікарки на Сумщині. Лікувалась місяць: ті ж гарячі грязьові ванни. Біль зменшився. Леся вперше в дорослому віці змогла самостійно одягатись та взувати черевики.

1889 рік– консультована професором Грубе у Харкові. Він не рекомендував операцію, а порадив ті ж грязьові ванни, купання в лимані і масаж. В жовтні Леся розпочинає курс масажу, після якого їй стає гірше. «Чи багато лиха наробив той «кручений» масаж?».

В листопаді Леся хворіє на ангіну. (Загалом Леся декілька разів хворіла на тонзиліт, і є чітко описані «дні пропасниці», які дуже виснажували, хоча даних про ревматичну лихоманку немає).

1890 рік – в Києві консультована в професара Рінека і Павловського: двохмісячний курс скелетного витягнення з вантажками,+ «випалювання голкою хворого суглобу». Леся знову на милицях.

В липні 1890 рік –Леся з матір‘ю лікується в Саках. Як відомо на сьогодні, то лікування такого типу при туберкульозному кістково-суглобовому с-мі є протипоказаним. Нога болить, Леся в ліжку.

1891 рік – Теодор Більрот, Відень, не рекомендує операцію. Радить зовнішній накладний протез до хворої ноги, а потім «відігрітися на сонці». Весна того ж року в Лесі «пропасниця», яка дуже виснажує. В серпні Леся лікує анемію виноградом у с.Шаба. У вересні – «пропасниця». Майже цілий рік Леся таки носить протез.

1894 рік – Леся дуже слабка. Лікар діагностує «недокрів‘я» і призначає миш‘як. Леся відмічає покращення.

Грудень 1896 – 3 місяці ліжковий режим. Призначено внутрішньосуглобові уколи йодоформу. Для проведення процедури – морфін. Крізь стиснені зуби Леся отримує лікування.

1897 рік – нога болить, але не настільки, щоб приймати морфін. Після лікування розвинувся анкілоз правого кульшового суглоба. Нога не згиналася. Того ж року живе в Ялті. Загострення, про повернення в Київ й мови нема. «Істерія». Призначено «водні процедури».

Лютий 1898 році, Берлін, оперована професором Бергманом. В квітні зняли «витяг», накладено гіпс з дерев‘яною шиною збоку. В травні самостійно вийшла з клініки. Хворіє на ангіну.

1901 рік – Леся закохана в Сергія Мержинського, який хворіє на відкриту форму туберкульозу легень. В Мінську Леся доглядає його останніх два місяці життя. В останній день Мержинський передає Лесею листи кохання іншій жінці. Біля ліжка померлого Леся за ніч пише «Одержима». Повертається з Мінська з туберкульозом легень. Хвороба Лесі прогресує. Леся на курортах в Карпатах, Ялті, Сан-Ремо.

1901-1902 роки – покращення стану. Лікарі радять «зиму в Італії».

1905 рік – стан погіршився.

1907 рік – туберкульоз нирок та сечового міхура. Операція неможлива. Призначено кліматичне лікування в Єгипті, іхтіол.

1909 рік – Лесі вводять ін‘єкції туберкуліну. Нога болить більше, Леся пише, що «ін‘єкції нашкодили».

1911 рік – прогресує туберкульоз нирок, розвивається хронічна ниркова недостатність.

1913 рік – депресія, -11 кілограм.

Померла Леся 1913 р в Сурамі.

Коли розумієш, крізь які фізичні страждання довелось пройти цій монументальній жінці, то творчість сприймається зовсім інакше.

Велика й Сильна Леся Українка. Пророча: «Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція».

Морфін, миш‘як, нескінченні ванни, грязі, техніки витягу суглобів, протези, гіпс на декілька місяців, виноград замість препаратів заліза, «водні процедури» замість антидепресантів та антипсихотиків. Хвороба надламувала, але лікування було не легшим. Ця неймовірна жінка сильніша, ніж ми думали.

Фото знімку Лесиної руки зроблене братом Михайлом.